РОЛЬ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЛАДИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Архив в PDF формате
Дата публикации статьи в журнале:
Название журнала: Восточно Европейский Научный Журнал, Выпуск: , Том: , Страницы в выпуске: -
Автор: Колесніченко С.С., аспірант кафедри соціально-гуманітарних дисциплін факультету туризму, готельного та ресторанного бізнесу Київський університет туризму, економіки і права
, ,
Анотация: Анотація. Досліджено роль комунікативної влади в інформаційному суспільстві, розглянуто теоретичні та практичні аспекти комунікацій та комунікативних процесів, коли оцінкою таких дій є подальший розвиток суспільства, а саме перехід на новий рівень цивілізаційного розвитку – інформаційне суспільство і навіть постінформаційне суспільство. Основною відмінністю від традиційного суспільства, перш за все, є цифровізація інформації, отримання інформацією ознак товару та стратегічного ресурсу. На техніко-технологічному рівні це створило передумови розвитку інформаційної інфраструктури, інформаційно-комунікаційних технологій, інформатизації тощо. У подальшому вказане створило передумови для нових трансформації інформаційних та комунікативних процесів, появу сучасних комунікацій та зміни парадигми вже існуючих. Що стосується суспільного рівня, то взаємовідносини між владою та суспільством починають будуватися в умовах дискусії, обміну точками зору та вибору загальної позиції із використанням раціональної аргументації при толерантному відношенні до позицій кожного. Адже поширення демократії, свободи, толерантності вимагає змін на рівні влади, а це створює передумови зміни її дискурсу до рівня комунікативної влади та аргументативної етики під час залучення більшої кількості суспільства до вироблення, прийняття та виконання рішень на основі консенсусу без примусу.  
Ключевые слова: Ключові слова: комунікації, інформаційні та комунікативні процеси, демократія, свобода, толерантність, інформаційно-комунікаційні технології, консенсус, діалог, раціональна аргументація, влада, мораль, політика, комунікативна влада, аргументативна етика.  
Данные для цитирования: Колесніченко С.С., аспірант кафедри соціально-гуманітарних дисциплін факультету туризму, готельного та ресторанного бізнесу Київський університет туризму, економіки і права , . РОЛЬ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЛАДИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ. Восточно Европейский Научный Журнал. Философские науки. ; ():-.



Список литературы: Список літератури  
  1. Schelsky H. Der Mensch in der technischen Zivilisation. 1961; J. Ellul. The Technological Society. New York, 1964; A.Gehlen. Uber kulturelle Kristallisationen // Studien zur Anthropologie. 1963; A. Gehlen. Uber kulturelle Evolution // Die Philosophie und die Frage nach dem Fortschritt. 1964.
  2. Бойчук М.А. Влада і громадянське суспільство: механізми взаємодії: Монографія. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. – 211 с.
  3. Габермас Ю. Комунікативна дія і дискурс – дві форми повсякденної комунікації // Ситніченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь, 1996. – С.87.
  4. Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. Підручник. – К.: Лібра, 1999. – 488 с.
  5. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях: Монографія. – Київ; Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 520 c.
  6. Марков Б.В. Мораль и сознание \ Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. перевод С.В. Шачина, послесловие Б.В. Маркова. \ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://libelli.ru/works/coinsc.htm.
  7. Романенко Є. Моделі комунікативної політики держави та інструментальне забезпечення взаємодії органів державної влади та громадськості \ Науковий вісник. – 2014. – Bun. 14 «Демократичне врядування».
  8. Тур М.Г. Комунікативна влада: утопія чи реальність? // Цінності громадянського суспільства і моральний вибір: український досвід. – К.: Етна – 1, 2006. (268 с.) – С.211–220.
  9. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность: лекции и интервью. Москва, апр. 1989 г.. – М.: Наука, 1992. – 176 с.
  10. Хабермас Ю. Техника и наука как «идеология» / Пер. с нем. M.JI. Хорькова. – М.: Праксис, 2007. – 208 с.